Мета роботи - вивчення можливостей інструментальних методів у діагностиці Сlostridium difficile-інфекції (CDI). Проведено динамічне спостереження за хворими, що перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні з діагнозами: Сlostridium difficile-інфекція, псевдомембранозний коліт (ПМК) та антибіотико-асоційована діарея. Типові ультразвукові ознаки, характерні для CDI, були наявними у 16 пацієнтів з 22 обстежених. У чотирьох - змін на ультразвуковому дослідженні (УЗД) не було, а у двох - виявлено тільки зниження перистальтики. Серед досліджуваних пацієнтів фіброколоноскопія (ФКС) проводилась у п'яти випадках, з них у чотирьох пацієнтів виявлено псевдомембранозні бляшки, характерні для ПМК. Висновки: використання інструментальних методів для верифікації Сlostridium difficile-інфекції має не менш важливе значення, ніж лабораторні методи. Серед запропонованих методів варто звернути увагу на ультразвукове дослідження. Це недорогий, неінвазивний метод, який, за одержаними даними, у 73 % пацієнтів надає змогу виявити типові ознаки, характерні для Сlostridium difficile-інфекції. Цей метод не має протипоказів, у тому числі і в пацієнтів з тяжким перебігом хвороби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.305.1

Рубрики:

Нориці кишечника

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета дослідження - вивчити особливості порушень обміну ліпідів і ліпопротеїнів (ЛП) крові у хворих на системні ревматичні захворювання. У всіх пацiєнтів визначали рівень C-реактивного протеїну (СРП), вміст малонового альдегіду (МА) у циркулюючих моноцитах. Про наявність і вираженість проатерогенного статусу судили за вмістом у крові модифікованих ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), який визначали за допомогою методу біотестування із застосуванням перитонеальних макрофагів мишей. Визначали вміст у крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), імуногенність модифікованих ЛП за вмістом у ЦІК холестерину (ХС) та тригліцеридів (ТГ). Детально оцінювали спектр ліпідів і ліпопротеїнів у крові з додатковим визначенням рівня білків anoB та anoA-I у плазмі крові. Одержані дані свідчать про наявність у досліджених хворих вираженного системного запалення у поєднанні з виразним проатерогенним метаболічним статусом у вигляді модифікації ліпопротеїнів та появою у них аутоантигенних властивостей. Ці зміни виникали незважаючи на відсутність змін традиційних факторів атерогенезу. Висновки: під час визначення проатерогенних порушень обміну ліпідів та ліпопротеїнів крові у пацієнтів із системними ревматичними захворюваннями необхідно орієнтуватися не на традиційні фактори ризику, які можуть залишатися в межах нормальних значень, а на вміст білків aanoA-I, anoB їх співвідношення, на визначення модифікованих ліпопротеїнів крові та вираженість аутоімунної реакції на них.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67 + Р353.4

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Тканинна терапія. Клітинна терапія

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.714.1-5

Рубрики:

Пухлини матки

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Поширеність дисфункційних станів скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС), особливо в осіб вікового діапазону 18 - 65 років, досягла 95 - 98 % серед усіх звернень стоматологічного профілю. Перебіг патології зазвичай скритий, з періодичними рецидивами та має тривалий характер, який супроводжується зниженням загальної якості життя. Лікування ж зазначеної патології СНЩС являє собою комплекс складних терапевтичних, ортопедичних і психологічних заходів. У літературі описано безліч способів лікування дисфункції СНЩС, один із сучасних і застосування оклюзійних шин, які надають змогу змінювати положення нижньої щелепи, діагностувати та усувати м'язово-суглобову дисфункцію СНЩС. Мета дослідження - визначення ефективності лікування м'язово-суглобової дисфункції СНЩС оклюзійними шинами за даними аксіографії 274-х пацієнтів віком від 18 до 65 років з діагнозом синдром больової м'язово-суглобової дисфункції СНЩС до і після лікування. Всі пацієнти з ознаками дисфункції СНЩС до лікування мали порушення траєкторії руху нижньої щелепи (девіація - 68,7 %, дифлексія - 31,3 %). За відкривання та закривання рота спостерігалися асиметричні зсуви нижньої щелепи більше 2 мм (відхилення від середньої лінії - понад 2 мм). Після проведеного лікування за допомогою оклюзійних шин відзначалося поліпшення траєкторії відкривання і закривання рота: кількість пацієнтів з порушенням траєкторії зменшилася на 89,1 %, а об'єм зсуву нижньої щелепи під час відкривання і закривання рота у 92,4 % пацієнтів знизився в середньому до 0,9мм. Під час аналізу рухів нижньої щелепи в сагітальній площині у 79 % випадків виявлено відхилення траєкторії нижньої щелепи. Після проведеного лікування з використанням оклюзійних міорелаксаційних шин відзначені усунення порушень траєкторії руху нижньої щелепи в трансверзальній площині у 93,4 % випадків, скорочення об'єму зсувів до 0,9 мм - у 78,1 % пацієнтів. Висновки: траєкторії руху нижньої щелепи в сагітальній площині покращилися у 80,1 % пацієнтів, досягнуто нормалізацію становища нижньої щелепи щодо нейром'язової траєкторії у 93,4 % клінічних випадків. За аналізом параметрів таке лікування слід вважати ефективним.

Мета роботи - обгрунтування основних заходів профілактики АГ та покращання ЯЖ шляхом вивчення медичними сестрами медико-соціальних та соціальних чинників якості життя хворих на АГ. В опитуванні (шляхом анкетування) взяли участь 120 хворих на АГ КНП "Поліклініка № 1" м. Чернівці, з них: чоловіків - 43,3 %, жінок - 56,7 % (віком від 23 до 79 років). За допомогою опитувальників вивчено медико-соціальні, соціологічні фактори впливу, загальне самопочуття та рівень якості життя. Серед обстежених переважала АГ I та II ступеня, обтяжену спадковість встановлено у 62,5 % (75 осіб). Виявлено недостатню кількість овочів, фруктів і риби в раціоні та вживання солі більше 5 г за добу (60 %). Дослідження соціального статусу: працівників було 71,62 %, більшість яких працювали повний день. За результатами опитування, 22,09 % осіб зазначили відмінні умови роботи, 38,37 % - добрі, 25,58 % - задовільні та 13,96 % - погані умови праці. Установлено відсоток хворих (60,47 %), серед яких переважає відсоток респондентів із задовільними та поганими умовами праці (39,53 %). Більшість респондентів (53,49 %) вказали на задовільні та погані психологічні умови праці, що перевищує в незначній кількості працівників з відмінними та добрими умовами роботи (46,51 %). Виявлено перевагу оцінки відмінних і добрих матеріально-технічних умов праці перед відмінними і добрими психологічними умовами (60,47 проти 46,51 %). Матеріальний стан більшість опитаних оцінили як середній (42,5 %). Рівень ЯЖ коливався від дуже високого до вкрай низького. Чинники, які впливали на зниження рівня ЯЖ: показник "здоров'я" (1,44) "соціальний статус" (1,48), "задоволення від роботи, діяльності" (1,59), "соціальна активність" (1,62). Такі соціальні фактори впливу, як матеріальні труднощі, додаткова робота для збільшення доходу, було визначено як негативні впродовж останніх 6 міс кожним другим пацієнтом; погіршення взаєморозуміння, погіршення стосунків: чоловік/дружина, діти, батьки, друзі, загроза безробіття для близьких і рідних і кожним третім респондентом. Висновки: у 120 пацієнтів з АГ виявлено обтяжену спадковість (62,5 %), недостатнє вживання рекомендованої кількості овочів і фруктів (25,83 %), риби у раціоні (12,5 %) та надмірне вживання солі (60 %), перевагу осіб із середньою спеціальною освітою та працівників (71,62 %), з відмінними та добрими санітарно-технічними (60,47 %) та задовільними і поганими психологічними (39,53 %) умовами праці, із середнім матеріальним станом (42,5 %) та коливанням рівня якості життя від дуже високого до надто низького; АГ погіршує якість життя пацієнтів, що характеризується зниженням показників як фізичного, так і психологічного станів; здатність адекватного сприйняття пацієнтами свого захворювання і формування відношення до питань лікування і профілактики залежить від рівня освіти; вчасна, рання діагностика АГ, соціальна підтримка та навчання є значущими предикторами прихильності до профілактики та лікування; навчання хворих на АГ здоровому способу життя через медичних сестер, сприяння зменшенню патогенного впливу негативних соціальних чинників, постійна пропаганда медичних знань сприятиме формуванню відповідального ставлення до збереження власного здоров'я, запобігатиме ускладненням, надасть змогу покращити якість життя і соціальну адаптацію.

Мета дослідження - визначити предиктори суїцидального ризику у пацієнтів із когнітивними порушеннями за депресивних розладів (ДР). У дослідженні взяли участь 362 пацієнти з когнітивними порушеннями за ДР: 123 пацієнти з рекурентними ДР, 141 пацієнт із біполярними афективними розладами та 98 пацієнтів із пролонгованою депресивною реакцією. Для дослідження чинників суїцидальної поведінки у пацієнтів з когнітивними порушеннями за ДР використовувався комплекс методів дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний (опитувальник "Самооцінка вираженості аутоагресивних предикторів") та математико-статистичний. Визначено предиктори суїцидального ризику в пацієнтів із когнітивними порушеннями за ДР. У пацієнтів із рекурентними ДР встановлено помірний рівень аутоагресії та агресії, низький рівень імпульсивності, високий та виражений рівень звуження когнітивних функцій, виражене звуження міжособистісних стосунків, вираженість афективних порушень, середній та виражений рівень вегетативних розладів. У пацієнтів із біполярними афективними розладами визначався виражений та помірний рівень аутоагресії, агресії та імпульсивності, високий та виражений рівень звуження когнітивних функцій, виражене звуження міжособистісних стосунків, вираженість афективних порушень, середній та виражений рівень вегетативних розладів. У пацієнтів із пролонгованою депресивною реакцією встановлено помірний рівень аутоагресії і звуження когнітивних функцій, низький рівень агресії, виражений рівень імпульсивності, афективних порушень і звуження міжособистісних стосунків і високий рівень вегетативних розладів. Висновки: у результаті дослідження визначено особливості суїцидальної поведінки у пацієнтів із когнітивними порушеннями за ДР, які можуть виступати як діагностичні критерії та предиктори суїцидальної поведінки під час проведення диференціальної діагностики пацієнтів і можуть враховуватись під час створення психокорекційних програм, спрямованих на редукцію суїцидального ризику.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11 + Р712.59 + Р418.11 + Р410.11-52 + Р281.73

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Клімактеричний період. Менопауза

Хвороби кісток

Серцево-судинні засоби

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення змін тромбоцитограми у хворих на ішемічний інсульт (ІІ) раннього відновного періоду залежно від чутливості до терапії ацетилсаліциловою кислотою. Проведено клініко-лабораторний аналіз 80 пацієнтів із перенесеним гострим ішемічним інсультом (ГІІ), які з метою профілактики повторного інсульту приймали ацетилсаліцилову кислоту (АСК) у дозі 75 - 100 мг на ніч. Групу контролю склали 30 практично здорових осіб (16 чоловіків та 14 жінок), котрі не приймали АСК. Функціональна активність тромбоцитів визначалась на лазерному агрегометрі Biola Aggregation Analyser та за результатами тромбоцитограми на гематологічному аналізаторі Abacus 30. За результатами оптичної агрегатометрії, 25 % обстежених пацієнтів не відповідали на терапію АСК та їх було віднесено до I досліджуваної групи, решта 75 % - аспіриночутливі та склали II групу. Підвищена агрегація тромбоцитів у аспіринорезистентних пацієнтів характеризувалася змінами показників тромбоцитограми у порівнянні з аспіриночутливими пацієнтами. При цьому, відзначено збільшення розміру тромбоцитів, зростання ширини розподілу тромбоцитів, підвищення тромбокриту, кількісного та відсоткового вмісту великих тромбоцитів. Висновок: порівнюючи тромбоцитограму в аспіринорезистентних та аспіриночутливих пацієнтів, відзначено достовірне підвищення практично всіх показників, що відображає більшу функціональну тромбоцитарну активність, тобто підвищену агрегаційну здатність і доводить недостатність антиагрегантного ефекту від застосованої АСК у них.

Мета роботи - розробка нових методів профілактики первинної плацентарної дисфункції (ПД) за низької плацентації у ранні терміни гестації. Проведено обстеження 119 вагітних із низькою плацентацією в I триместрі гестації. Основну групу створили 64 вагітних із низьким розташуванням хоріона, яким проводилася профілактика дисфункції плаценти з ранніх термінів гестації, розробленим авторами комплексом медикаментозних засобів, та контрольну групу - 55 жінок із низькою плацентацією, яким не проводилася профілактика ПД із ранніх термінів гестації. Лікувально-профілактичний комплекс включав: препарат лютеіна, екстракт гінкго білоби, фоліо та біолектру. В основній та контрольній групах всім вагітним проведено доплерометричне дослідження в маткових і спіральних артеріях, а також визначено об'єм хоріона та показники об'ємного кровотоку в хоріоні. Під час доплерометричного дослідженно в основній групі відзначено зниження всіх індексів резистентності в маткових та спіральних артеріях, а також спостережено достовірне збільшення об'єму хоріона та індексу васкуляризації за трьохмірної ехографії у порівнянні з контрольною групою. Висновки: запропонований комплекс лікувально-профілактичних засобів (препарат лютеіна, екстракт гінкго білоби, фоліо та біолектру) сприяє нормалізації матково-хоріального кровотоку, відновленню ефективних ембріо-хоріальних взаємовідносин та значно знижує частоту подальшого розвитку первинної плацентарної дисфункції у вагітних із низьким розміщенням хоріона в ранні терміни гестації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.101.1

Рубрики:

Перитоніти

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54-29

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити рівень пухлинних маркерів у крові хворих на рак передміхурової залози (РПЗ) у процесі їх променевої терапії (ПТ). Під спостереженням перебували 195 чоловіків з РПЗ віком від 52 до 82 років. Тривалість від моменту діагностики захворювання склала в середньому три роки. Параметри критерію Глісона в середньому склали 6 балів, співвідношення периферійної та центральної форм пухлини - 3:1, аденокарциному діагностовано в 94 % випадків, гігантоклітинну карциному - у 6 %. Середній показник стадії пухлини склав 3 у.о., зрілості - 3 бали. Оцінювали в крові показники тестостерону (TS), лютеїнізуючого гормону (LT), інсуліноподібного фактора зростання 1 (ISF), активностей лужної фосфатази (AP), кислої простатичної фосфатази (APP) і глікозилгідролази (GH). Підвищення рівнів пухлинних маркерів спостерігається у 50 - 100 % хворих, що залежить від поширеності, розмірів, локалізації, стадії й ступеня диференціації пухлинного процесу, характеру його метастазування в лімфатичні вузли, віддалені органи і кістяк. Проведення ПТ у хворих на РПЗ впливає на інтегральні зміни маркерів пухлинного процесу, зокрема, на відновлення показників у крові PSA і активності APP, причому в групі обстежених із раннім початком ПТ після простатектомії позитивні зміни вивчених параметрів більш суттєві, що не залежать від поширеності, розмірів і ступеня зрілості неоплазми, але характер динаміки рівнів PSA, APP та ISF тісно пов'язаний із вихідним показником тяжкості перебігу пухлини. Висновок: вивчення у крові вмісту пухлинних маркерів матиме клініко-прогностичну значимість для оцінки ефективності лікування пухлинного процесу, сприятиме розробці критеріїв діагностики ускладнень променевої терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р343.371

Рубрики:

Електрокардіографія. Векторкардіографія

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пубертатні маткові кровотечі посідають вагоме місце в структурі гінекологічної патології, оскільки в подальшому можуть призвести до стійких та незворотних змін у процесі становлення репродуктивної системи. Мета роботи - дослідити ефективність негормональнальної терапії в лікуванні маткових кровотеч у дівчат пубертатного віку на тлі супутньої тиреоїдної патології. Обстежено та проліковано 30 дівчат-підлітків із пубертатною матковою кровотечею на тлі супутньої тиреоїдної патології, які лікувались у гінекологічному відділенні міського клінічного пологового будинку № 1 м. Чернівці. Всім пацієнткам також проведено комплексне обстеження з визначенням рівня гормонів у сироватці крові та визначення окремих показників гемостазу. Встановлено, що застосована комплексна терапія в дівчат-підлітків, хворих на пубертатні маткові кровотечі на тлі патології щитоподібної залози є ефективною, на що вказує механізм позитивного зворотнього зв'язку, а саме викид фолікулостимулювального гормону у відповідь на зростання рівня естрадіолу в периферичній крові. Висновок: розроблена та застосована авторами комплексна методика лікування в дівчат-підлітків з матковими кровотечами за супутньої тиреоїдної патології сприяє поступовій нормалізації рівня статевих і тиреоїдних гормонів сироватки крові, скорочує термін лікування в стаціонарі, сприяє нормалізації загального гормонального профілю обстежених дівчат із супутньою патологією щитоподібної залози.

Мета роботи - проаналізувати особливості викладання хірургічної дисципліни у вітчизняних та англомовних студентів медичних факультетів V курсу. В аналізі взяли участь 10 груп медичних факультетів № 1, № 2 та № 3. Загальна кількість студентів, що були прийнята до аналізу роботи, становила 125, з них україномовних - 76 (60,8 %), англомовних - 49 (39,2 %). У результаті проведеного аналізу виявлено кращу та швидшу адаптацію студентської спільноти до дистанційної форми навчання у порівнянні з викладачами. У зв'язку із тим, що хірургія є клінічною дисципліною і практично орієнтованою, це вимагає застосовувати значний за обсягом і кількістю мультимедійний матеріал та якісний фотоконтент. Враховуючи, що кафедра хірургії № 2 веде активну лікувально-діагностичну роботу, наявність мультимедійного матеріалу, фотоматеріалу клінічних випадків у динаміці та інший тематичний контент, не створило труднощів для переходу на дистанційну форму навчання і надало змогу кафедрі швидко адаптуватись до складних умов навчального процесу. У той же час, під час демонстрації студентам відеоматеріалів із коментарем викладача можна було помітити, що частина студентів (32 %) не слідкувала за демонстрацією матеріалу. Висновки: безперечною перевагою дистанційної форми навчання є те, що навчальний процес може тривати, незважаючи ні на які виклики сьогодення. Викладачі та студенти можуть у режимі реального часу взаємодіяти і вирішувати завдання тематичного плану. Але залишається величезний недолік даної форми навчання - це неможливість об'єктивно оцінити рівень знань та вмінь студента в обставинах використання студентами сторонніх джерел та заборонених шляхів відповідати на запитання.